Кривенька качечка

Жили собi дiд i баба, а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
    - Пiдемо, баба, у лiс за грибами! Пiшли. Збирає баба гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить баба дiду:
    - Погляди, дiд, яка красива качечка!
    Говорить дiд:
    - Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
    Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли.
    Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
    - Хто це? Хто це?
    Нiхто нiчого не знає.
    На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?
    - Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.
    От дiд i баба думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А баба потiм i говорить дiду:
    - Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.
    Так вони i зробили.
    Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
    А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечк-те i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i баба до неї, утiшають:
    - Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить:
    - Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.
    Плачуть дiд i баба, просять її залишитися - не погоджується.
    От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:


Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаному стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!
А дивчина їм вiдмовляє:
Не хочу я з вами:
Як ходила по лужку,
Поламала нiжку,
Ви мене залишили,
Далi собi рушили!

    Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:


Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!

    Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:


Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!

    Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
    От вам i казочка i бубликiв вязочка.

0 коментарів
Ваша скарга
 
 
Зареєструйтесь або увійдіть